«Навіщо я вижив?»: залишившись без мами, підліток сам виховує чотирьох братів і сестер

Російський снаряд убив 37-річну матір п’ятьох дітей у Донецькій області і тепер вихованням 4 дітей займається старший син.

Верхньоторецьке-селище міського типу в Ясинуватському районі Донецької області. З 2014 року він кілька разів переходив з рук в руки. І ось зараз його контролює угруповання військ Донецької Народної Республіки, тому багатьом українцям довелося тікати від жорстоких буднів війни. Особливо зворушливою є історія 18-річного В’ячеслава, якому довелося звалити на свої плечі догляд за чотирма братами і сестрами, адже всі вони тепер сироти.

Своєю історією з журналістами поділився В’ячеслав Ялов.

До війни 18-річний В’ячеслав разом з 37-річною матір’ю Мариною, двома молодшими сестрами і двома братами жив у селі Верхньоторецьке Донецької області.

15 березня він з мамою повертався додому і поруч з ними розірвалися один за іншим два снаряди. Перший снаряд впав за 10 кроків від них. Від вибуху вони відразу лягли на землю.

Другий снаряд оглушив на кілька секунд, а коли В’ячеслава обернувся, то побачив, що мама лежить на боці. Як виявилося пізніше, вибуховою хвилею жінці пошкодило всі внутрішні органи. В’ячеслав спробував перев’язати рани одягом і побіг на пошуки допомоги. Коли ж хлопець повернувся, то мати померла у нього на руках.

Її останні слова синові були:»зі мною все добре».

Поховати маму по-людськи В’ячеслав так і не зміг – в селищі постійно йшли обстріли. З етогй причини діти поховали матір у воронці від російського снаряда, який вбив її.

Наступного дня хлопець зібрав своїх молодших братів і сестер і вивіз їх на евакуаційному поїзді до Львівської області.

Зараз всі вони в Дрогобичі, живуть в гуртожитку, де у кожного є окреме ліжко і місце для навчання.

Відразу по приїзду В’ячеслав визначив всіх дітей в школу, щоб їх відвернути. Сам хлопець навчається в Бахмутському медичному коледжі на фельдшера. В майбутньому хоче стати реабілітологом.

Хлопцеві довелося стати опікуном для чотирьох братів і сестер, адже інших родичів у них немає.

Коли діти поводяться добре, В’ячеслав нагороджує їх походом в розважальний центр. Старший брат намагається зробити так, щоб у братів і сестер було дитинство і майбутнє.

Згадуючи про маму, В’ячеслав плаче. Вона багато допомагала людям, виховувала його і ще чотирьох молодшеньких одна.

«Чому вона, а не я», — запитує хлопець…

 

 

 

 

Оставьте первый комментарий

Оставить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован.


*