Вoлoнтepкa не вuтpuмaлa: “Мля, народ, що з вами, я щойно npолuстала стрiчкy ФБ… “Мu усе yмрeм”. Це nравда. Рано чu nізно. Але….”

Мля. Пролистала стрічку ФБ… Ми усе умрем. Це правда. Рано чи пізно. Але.

Ви можете прямо зараз повзти в бік кладовища. Або можете витерти соплі, засунути свої страждання в зад – це не стосується тих, кому дійсно потрібна допомога. Але, як показує практика, вони особливо не ниють.

Хлопці та дівчата воюють.
Волонтери херачать.
Можете працювати – працюйте.
Немає роботи – шукайте.

Хочете нити – йдіть допомагайте волонтерам.
Дуже хочеться нити- перерахуйте кошти волонтерам.

Нудно – допомагайте.
Дуже нужно – допомагайте більше.
Нудно до сліз – херачьте ще більше.

Херачте кожен на своєму місці, на такому ж надриві , як херачать хлопці на фронті.
Підтримуйте економіку.
Ходіть в шпиталь до поранених.
Прибирайте парки.
Садіть картоплю.

Допомагайте з дітьми тим, хто херачить.
Робіть хоч щось.

І вирубіть нахер той телевізор.
Забийте на ту сіль. Вам її тонна потрібна?
За вас ніхто нічого не зробить. Це наша спільна війна. Іншої країни в мене для вас немає.
Не можете вивозити – виїжджайте. Але там ніхера не цукор.

У вас три варіанти:
Херачить кожен на своєму місці.
Виїзджати з країни.
Повзти в сторону кладовища.

Завжди вибір за вами.

Dana Yarovaya

Оставьте первый комментарий

Оставить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован.


*